СЛУХАТИ, ДАВАТИ ПРОСТІР, БУТИ ПРИКЛАДОМ: ЯК БАТЬКАМ СПІЛКУВАТИСЯ З ПІДЛІТКАМИ

Запитуйте: цікавтеся речами, які важливі для вашої дитини й її поглядами та уявленнями. Питайте, якої вона думки про події, ситуації та теми.

Слухайте:

• показуйте свою зацікавленість, небайдужість, неупередженість та співчуття, навіть якщо не згодні з думкою дитини;
• дивіться в очі, кивайте й ставте уточнювальні питання: «Чи міг/могла б ти пояснити, що маєш на увазі під …», «Чи правильно я розумію, ти відчуваєш …»;
• дайте дитині відчути: те, що вона переживає, важливе для вас: «Цілком зрозуміло, що ти гніваєшся, на твоєму місці я б відчував/відчувала те саме», «Дякую, що поділився/поділилася цим зі мною. Не завжди легко говорити з іншими про те, що нас засмучує»;
• не перетворюйте кожну розмову з підлітком на лекцію або повчання «як треба». Натомість, спробуйте поставити себе на її місце й подивитися на речі її очима.

Діліться: розмова має працювати в обидва боки. Розповідайте дитині про себе, свої думки й почуття — так легше порозумітися й знайти спільні інтереси.

Не примушуйте підлітка до розмови, якщо він або вона не хоче з вами ділитися. Натомість скажіть, що ви завжди поруч і готові вислухати й підтримати. Пам’ятайте: якщо підліток відмовляється від контакту з вами — це може бути не відмовою від близькості, а проявом потреби у власному просторі.

Дайте простір бути самостійними. Батькам часто хочеться вберегти своїх дітей від помилок. Але варто залишити підлітку шанс спробувати розв’язати проблему так, як він або вона це бачить. У випадках, коли це не загрожує безпеці або здоров’ю, спробуйте підтримати, а не контролювати. Важливіше побудувати стосунки, у яких дитина знатиме, що до вас завжди можна звернутися по допомогу.

Поважайте межі та прояви самовираження. Підлітки знаходяться у постійному пошуку власної ідентичності. Важливо надавати підтримку й дозволяти підлітку безпечно проявляти себе, навіть якщо вам особисто не подобається яскравий колір волосся, незвичний одяг або макіяж. Водночас з дитиною варто поговорити про сексуальну освіту, менструацію та методи контрацепції.

Ніколи не знецінюйте проблеми підлітків: романтичні переживання, розставання, проблеми з друзями або страх перед важливими екзаменами діти переживають не менш інтенсивно, ніж батьки — «дорослі» проблеми.

Не приховуйте власні емоції. Аби висловити свої переживання, використовуйте «Я-повідомлення», наприклад: «Я непокоюся, коли ти пізно повертаєшся додому». Це хороший спосіб виразити свої почуття без звинувачень і нарікань.

Коли спілкування переходить в конфлікт — зробіть перерву й дайте собі й дитині можливість заспокоїтися. Обов’язково поверніться до теми, коли обидва будете до цього готові.

Будьте прикладом. Вчіться визнавати свої помилки, просити вибачення, коли були неправі й проявляти емоції без шкоди для тих, хто вас оточує. І головне — будьте відкритими до думок і переживань своєї дитини і створіть для неї безпечний простір, де не соромно бути собою.

Більше матеріалів і порад щодо ментального здоров’я дітей та підлітків можна знайти у розділі «Корисні матеріали» на сайті «Ти як?» https://short-link.phc.org.ua/3h11

Якщо ви помічаєте тривожні сигнали у емоційному стані або поведінці підлітка — зверніться по допомогу до психолога, психіатра, шкільного психолога / соціального педагога, кризових служб психологічної допомоги або на гарячі лінії:

• 7333 — єдиний національний номер психосоціальної допомоги (цілодобово, безкоштовно, з мобільного);
• 0 800 500 225 (зі стаціонарного) або 116 111 (з мобільного) — дитяча гаряча лінія ГО «Ла Страда – Україна» (безкоштовно, анонімно);
• 0 800 500 335 або 116 123 — національна гаряча лінія з запобігання домашньому насильству (цілодобово, безкоштовно);
• 1547 — урядова гаряча лінія (з питань насильства, кризових ситуацій, захисту прав);
• 103 або 112 — екстрена допомога.

Джерело: Центр громадського здоров’я України