ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ: ЯК РУХ ДОПОМАГАЄ КРАЩЕ НАВЧАТИСЯ
Діти шкільного віку проводять багато часу, сидячи за партою, монітором або смартфоном. Тому важливо організувати навчальний процес у школі або вдома так, щоб у нього вписалася фізична активність: прогулянка, спорт, проста руханка тощо.
До Дня фізичної культури і спорту, який відзначається в Україні у другу суботу вересня, розповідаємо, якою має бути фізична активність школяра, щоб підтримувати фізичне здоров’я та здатність до навчання.
Читайте на картках
- Як саме рух допомагає школярам навчатися.
- Скільки часу потрібно приділяти руху.
- Як вписати рух у щоденний розклад.
- Чому важливо робити перерви на руханку
Тривале перебування у сидячому положенні поступово знижує тонус м’язів, погіршує поставу та спричиняє відчуття втоми й м’язового напруження.
Тому важливо регулярно змінювати положення тіла та робити короткі перерви, щоб розім’ятися: навіть кілька хвилин ходьби, потягування чи нескладних вправ допомагають зменшити втому.
Пам’ятайте, що в дитини є природна потреба рухатися після тривалого сидіння. Таку рухливість не слід сприймати як відволікання від навчання чи порушення дисципліни, навпаки — це можливість зробити коротку рухову паузу й повернутися до занять із новими силами.
Батьки й учителі можуть допомогти дитині залишатися активною протягом дня.
У школі:
- влаштовуйте короткі перерви під час занять — приблизно кожні 30–45 хвилин сидіння варто виділяти 2–3 хвилини на прості вправи: потягування, оберти плечима, нахили, вправи для зняття напруги з очей і шиї;
- заохочуйте дітей виходити з класів під час перерви, ходити коридорами або гуляти на подвір’ї школи.
Вдома:
- разом із дітьми віддавайте перевагу пересуванню пішки або велосипедом замість автотранспорту, хоча б на частині маршруту до школи;
- подавайте приклад: спільні велопрогулянки у вихідні, піші прогулянки парком чи командні ігри на майданчику працюють краще за будь-які настанови.
Інклюзивний підхід: рух доступний кожному
Кожна дитина, незалежно від стану здоров’я чи особливих освітніх потреб, має потребу у фізичній активності. Навантаження варто підбирати індивідуально — з огляду на можливості та вподобання конкретної дитини. Для школярів із хронічними станами або порушеннями опорно-рухового апарату програму вправ і рухових пауз краще попередньо узгодити з педіатром, сімейним лікарем або фахівцем із фізичної терапії.
Джерело: Центр громадського здоров’я України
